Через якийсь картуз

( Шолом-Алейхем – 1913)

Переклад - Надія Скуратівська

Історія на честь Пейсаху, розказана касрилівським євреєм, що гендлює «обрізками»[1] та палить тонкі папіроски. Передана його-таки власною мовою.

 

Sholom Aleichem, the Yiddish Author Who Flirted With Screenwriting

The Yiddish author had a brief, little-known flirtation with moving pictures when the art form was still new.

 

Ber Kotlerman Feb 17, 2012 1:39 PM Updated: 1:39 PM

 0comments     Zen  Subscribe

 15share on facebook   Tweet  send via email  reddit  stumbleupon

In late December 1913, the writer Sholom Aleichem and his son Misha set out for Paris from Lausanne, Switzerland, where he was living at the time. He had been invited to Paris to give a public reading of his works early in the new year. After their arrival, he, his son and a friend, the writer Shimon Dobin, went to the famous Folies Bergere cabaret.

The following day, December 31, Sholom Aleichem - whose given name was Solomon Rabinovich - wrote to his son-in-law Yitzhak-Dov Berkowitz, "Yesterday, the three of us went to the Folies Bergere. I held on until 10 P.M., but then could no longer take it. They stayed to enjoy the dreary nuisance that I found it to be." The show that evening had been a music-hall style revue. The roster included the singer-comedian Louis Maurel, but the droll songs of the chansonnier were apparently not to Sholom Aleichem's liking.

 

Sholom Aleichem

 

Забытый памфлет

 

В 1916 году — сто лет тому назад — скончался Шолом-Алейхем. Круглая дата — естественный повод, чтобы возродить на страницах «Народа Книги в мире книг» специальную рубрику, посвященную творчеству человека, который на протяжении минувшего столетия был и до сего дня остается самым известным — и в России, и, кажется, во всем мире — еврейским писателем.

 

В свое время подобная рубрика, но под несколько иным названием, в нашем журнале уже существовала — в ней печатались материалы к 150-летию со дня рождения классика. В одной из статей, опубликованных нами тогда, предпринималась попытка проанализировать сам феномен шолом-алейхемовского юбилея. Среди прочего в этом программном тексте говорилось: «Подлинный критерий потребности общества в писателе — не юбилейные фельетоны, в которых юбилей и юбиляр — лишь информационный повод, а публикации — или переводов еще не переведенных произведений, или новых переводов произведений, когда-то уже переводившихся (ведь переводы быстро стареют), или хотя бы старых переводов, но с новыми комментариями». Автор статьи сокрушался: Шолом-Алейхем потерял тот статус «главного еврейского писателя», которым обладал в Советском Союзе, и свой «третий юбилей» встретил в «странной тишине»: «К отсутствию новых или обновленных переводов можно добавить отсутствие новых театральных постановок и экранизаций, торжественных концертов…» А завершалась та, уже давняя журнальная статья о Шолом-Алейхеме так: «Теперь, когда с него начинает спадать тяжелое бремя быть "нашим еврейским всем", он сможет, наконец, остаться просто очень хорошим писателем. Остаться навсегда».

 

 

По закінченні Шабату доводиться прощатися з «царицею Суботою» і повертатися до повсякденного буденного життя. Для цього і потрібен обряд «hавдала» - буквально «поділ, відділення». Для проведення цього обряду є кілька предметів: свічка з подвійним гнітом (або дві свічки з об'єднаними гнітом), кубок для вина і спеціальна скринька для пахощів - Бсамім або Хадас.

Вагон трамвая доставил нас к церкви св. Феодора на Дорогожицкой, откуда мы пошли по узким, своеобразным улицам. Киев вообще стоит в разных плоскостях, но здесь, на окраинах, эта топографическая особенность становится необыкновенно причудлива. Я теперь понимаю частые известия, попадающиеся в газетах, о приключениях киевских бандитов, отстреливающихся так удачно в этих глинищах и оврагах от преследующей их полиции.

материалы сайта http://ua.judaicacenter.kiev.ua/

З особливо широким розмахом відзначили 80-річчя від дня народження Шолом-Алейхема. На кінець 1938 року розпочали працювати республіканські і обласні комітети і комісії, а 11 листопада в Москві засідав всесоюзний комітет на чолі з генеральним секретарем Спілки письменників Олександром Фадєєвим.

Щоразу, коли я вперше зустрічаюся зі студентами Нью-Йоркського університету, записаними на мій курс єврейської літератури в перекладах на англійську мову, я ставлю їм одне і те ж запитання: «Кого з поетів і прозаїків, які писали на ідиш, ви знаєте?» Відповідь не змінюється з року в рік: Ісаак Башевіс Зінґер і Шолом-Алейхем. Для переважної більшості студентів (багато з них - випускники єврейських шкіл) це лише імена - творів Башевіса і Шолом-Алейхема вони, як правило, не читали, а останній асоціюється у них виключно з мюзиклом «Скрипаль на даху». Сторіччя Бел Кауфман, онуки Шолом-Алейхема, яке відзначалося в травні 2011 року, і документальний фільм «Шолом-Алейхем: сміх у темряві», що вийшов на екрани США через місяць, допомогли наповнити змістом ім'я єврейського письменника і, можливо, трохи збільшили число студентів на курсах, аналогічних моєму.

Департамент культури КМДА, Музей історії м. Києва, Музей Шолом-Алейхема, музей «Героїзм та Голокост» та Єврейська рада України 5 травня провели спільний мистецький захід «Ми йшли до Перемоги». Дивитись фотоальбом «Святкування Дня Перемоги»